Ця музика буде вічною
« БОГ Пішов від Динамо | Фернандіньо »
- Та ні. Було якесь хвилювання перед грою. Але під час гри все відразу пропало! Знаєте, набагато нервовішими були матчі з київським «Динамо». Тому що «Динамо» - це найпринциповіший наш суперник на внутрішній арені, і програвати в півфіналі Кубка УЄФА ним було ну ніяк не можна! А у фіналі все було вже набагато спокійніше.
Проти «Вердера» ми були упевнені в своїх силах і знали, що повинні перемогти по-будь-якому.
- Пятова підтримали після гола в наші ворота?
- Так, всією командою! Знали, що нічого страшного не трапилося, з кожним таке трапляється. Ну і вийшло, що не опустили руки і таки забили свій переможний гол з гри.
- Коли повірив, що перемогли?
- По грі було видно, що ми не могли програти. Повинні були всі вирішувати ще в першому таймі, коли було багато моментів. Так вийшло, що дотягли до додаткового часу, і там все вже вийшло як треба!
- Кубок тримав в руках?
- Три рази! Він тепер наш назавжди!
Всміхнений у все обличчя Андрій Пятов був легкий на помині:
- Ти вже зрозумів, що ви зробили?
- Поки немає. Гол в наші ворота трохи настрій зіпсував. Але нічого, виспимося і зрозуміємо!
- Що трапилося там? Ти ловив цей м’яч?
- Ловив і правильно ухвалював рішення, але… Моя технічна помилка - руки просто розійшлися! А головне, що ніхто з команди слова не сказав. Підійшли всі, підтримали і почали спокійно грати далі.
- Коли ти зрозумів, що Кубок наш?
- Коли пішли на додатковий час. Я про пенальті навіть не думав. Було величезне бажання забити і те, як ми почали додатковий час, контролювали гру, настроювало на успіх. Так і трапилося - створили пару моментів і забили. А потім на тому досвіді, що команда придбала в Європі за ці роки, зіграли гранично спокійно, організовано і не дали німцям жодного шансу.
- Ти пам’ятаєш, що робив після фінального свистка? Кричав, стрибав, плакав?
Tags: гра, донецьк, кубок, матч, трибуна, уболівальник, шахтар




